Інтерв’ю з Даніелем Попеску — високопосадовцем Секретаріату Ради Європи, керівником департаменту доброго врядування Директорату ІІ з питань місцевої демократії.

Напередодні Дня місцевого самоврядування в Україні парламентська газета звернулася до високопосадовця Секретаріату Ради Європи, керівника департаменту доброго врядування Директорату ІІ з питань місцевої демократії Даніеля Попеску з проханням відповісти на запитання редакції "Голосу України". Інтерв’ю відбулося одразу після повернення пана Попеску з Краматорська, де минулого тижня за організаційного сприяння Ради Європи відбувся 4-й форум "Ефективне місцеве самоврядування як запорука демократичної та правової держави". І ось яка вийшла розмова.

— Як би ви, пане Даніелю, стисло охарактеризували стан місцевої демократії на нашому континенті загалом і в Україні зокрема?

— В Європі різна ситуація з місцевою демократією. Північні країни достатньо децентралізовані, мають високорозвинуте місцеве самоврядування, водночас і нині продовжують працювати над підвищенням ефективності своїх місцевих урядів.

Багато держав Східної та Південно-Східної Європи проводять децентралізацію зараз, шукають і запроваджують власні ефективні моделі регіонального розвитку та територіальної організації влади.

У широкому контексті ваша країна поки що достатньо централізована. Проте реформи фіскальної, бюджетної децентралізації були доволі успішними, завдяки чому Україна вже не входить до кола 7—10 країн нашого континенту, які вважаються занадто централізованими.

Україна замислила досить амбітну реформу. Чимало вже зроблено, однак тепер треба завершити розпочату роботу. Тоді ви справді відчуєте побачите переваги такого демократичного способу управління територіями.

Ми радимо, проте вирішувати вам

— Департамент доброго врядування Секретаріату РЄ, який ви очолюєте, підтримав нашу реформу від її початку. Можливо, саме тому український самоврядний актив називає вас європейським "хрещеним батьком" нашої децентралізації. Ми вдячні за підтримку, організацію висококваліфікованих експертиз та ґрунтовних глибоких фахових оглядів. За невтомну наполегливу і водночас ненав’язливу допомогу українським реформаторам упродовж усіх років реформування. Що особисто вас спонукало до цього?

— Дякую за такі слова. Ми є міжнародною організацією і через наші програми намагаємося давати слушні поради, однак ніколи не нав’язуємо своєї думки. Україна — суверенна держава. Вона має власні органи державного управління і обрану владу, наділену правом і повноваженнями ухвалювати рішення для своєї держави.

На нашому континенті. Починаючи з 2005—2006 років, спостерігав за тим, як розвивається ситуація в Україні, особливо інтенсивно роблю це з 2014-го. І, звичайно, за цей час сформувалися мої взаємини з вашою країною і представниками державної влади та місцевого самоврядування, з якими ми співпрацюємо.

Проте кожного ранку, коли під час гоління я дивлюся в дзеркало, то намагаюся собі нагадати, що, по-перше, я — бюрократ, який працює в автономному режимі, мушу ухвалювати дуже збалансовані рішення і завжди маю залишатися об’єктивним.

Про ризики і "вікно можливостей"

— Кілька днів тому, виступаючи на форумі в Краматорську, ви порівняли децентралізацію з марафонською дистанцією. Які ризики чекають українських реформаторів на цьому шляху і як їх краще уникнути?

— Справді, реформа є таким собі марафоном у всіх країнах. Загалом більшість європейських держав витрачали на неї приблизно 10 років. Та, як відомо, коли марафонець прагне до перемоги, то наприкінці бігової доріжки він намагається перейти на спринт.

Гадаю, що Україна нині перебуває у сприятливій ситуації, щоб зробити такий ривок. Населення підтримує реформу — це підтверджується соціологічними опитуваннями, які ми проводимо щороку. Чинний український уряд демонструє бажання працювати потужно, хоче виконувати свої обіцянки і прискорити перебіг подій у країні. У вас є власні експерти та місцеві управлінці, які мають значний досвід реформування. А також багато зарубіжних друзів, готових підтримувати ваші зусилля й потреби, що виникають на цьому шляху.

Крім того, у вас є, так би мовити, рубіж, дуже важливий чинник — кінець жовтня 2020-го, коли відповідно до Конституції будуть проведені місцеві вибори. "Вікно можливостей" відкрите до квітня наступного року.

— Що ви маєте на увазі?

— Це "вікно" залишатиметься відкритим приблизно до квітня-травня. До цього часу мають з’явитися зміни до закону про місцеві вибори. Згаданий закон не можна приймати безпосередньо напередодні передвиборчих перегонів. Тим більше, що він може бути ухвалений лише тоді, коли вже буде остаточно зрозумілою вся ситуація довкола місцевого самоврядування та територіальної організації влади. Ідеться про зміни до Конституції, новий адміністративно-територіальний поділ включно з об’єднанням громад та реформованою системою чинних районів.

Тепер про ризики. Їх два: або робити все надто швидко, або просуватися повільно. У першому випадку є загроза, що процес здійснюватиметься без належних консультацій з усіма зацікавленими сторонами. Це означає, що реформа не буде зрозумілою і сприйнятою, тобто буде не дуже якісною.

Наша порада — дотримуватися європейських стандартів, використовувати кращий власний досвід і практичні напрацювання інших країн. Головне — щоб і люди сприйняли реформу, і щоб вона задовольнила офіційну владу.

Другий ризик — втрата темпів і неможливість завершити реформування до чергових виборів. Певна річ, життя від цього не зупиниться. Тоді в української влади буде ще два роки, щоби закінчити децентралізацію.

І все-таки дуже сподіваюся, що ваша чинна влада скористається тією величезною підтримкою суспільства, яку вона має нині. Не може не імпонувати її відданість проголошеним новаціям та намаганням завершити інституційну і законодавчу частини реформи до наступних місцевих виборів.

Про Донбас і таємницю "страсбурзького формату"

— Пане Даніелю, як би ви оцінили перебіг реформи децентралізації на сході України, звідки ви щойно повернулися?

— У Краматорську дуже високий ступінь відданості місцевому самоврядуванню від тих, хто виступав на форумі, — представників структур регіональної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, лідерів нових ОТГ.

Певна річ, там ситуація різна, працюють військово-цивільні адміністрації. І, звичайно, є серйозні питання, особливо в тих місцях, де територіальні громади розділені лінією розмежування. Водночас ці проблеми зачіпають дуже обмежену, невелику кількість громад та муніципалітетів і там проживає не так багато людей.

Проте на переважній частині Донбасу я побачив, що об’єднання територіальних громад, децентралізація відбуваються навіть набагато жвавіше, ніж у деяких інших регіонах країни. Є переконливі історії успіху, ефективні кращі практики, варті поширення, з’явилися яскраві лідери нових ОТГ. Тому, на мою думку, за винятком тих невеликих місцевостей, де слід приймати якісь особливі рішення, окреслений вище процес завершення децентралізації тут може здійснюватися як і на решті території вашої держави.

— Прокоментуйте, будь ласка, чого варто очікувати від реалізації Плану дій Ради Європи для України в цей дуже важливий для нашої країни період спринту вітчизняної децентралізації?

— Передовсім хочу вас виправити: Рада Європи розробляє плани не для України, а разом з Україною. Чинний нині план допомоги завершується наприкінці 2021-го, і ми крок за кроком реалізуємо всі його положення.

Варто зазначити, що ми працюємо винятково за запитами вашої країни, її органів законодавчої та виконавчої влади.

Які ж головні продукти пропонує РЄ в рамках законодавчої роботи? По-перше, ми можемо надавати експертів, які допомагатимуть вашій владі розробити такі проекти, що відповідатимуть євростандартам. По-друге, ми готуємо такі експертні висновки перед ухваленням відповідних законопроектів вашими законодавцями. І нині у нас уже дуже великий перелік таких пропозицій, запитів, прохань.

По-третє, коли виникають надто серйозні, основоположні питання, готуємо ґрунтовні фахові огляди. Для цього запрошуємо керівників високого рангу з різних країн, а також експертів місцевих зацікавлених груп, щоб вони обговорили питання і висловили свої думки.

По-четверте, подекуди вдаємося до так званого страсбурзького формату. Розкрию таємницю — йдеться про зустрічі "за зачиненими дверима". До них ми вдаємося у разі, коли йдеться про проблему надто контраверсійного плану. Рада Європи виступає модератором таких перемовин, залучаючи всі зацікавлені групи. Особливість у тому, що перелік питань, які виносяться на обговорення, учасники отримують безпосередньо перед зустріччю.

За моїми спостереженнями, офіційні представники української влади охоче пристають на такий формат і він зазвичай дає позитивний результат. Проте ми не ініціюємо ці речі, а робимо лише тоді, коли нас просять.

Очікую, що найближчим часом нам доведеться надавати багато експертних висновків щодо законопроектів про зміни до Конституції України, новий адміністративно-територіальний поділ, місцеві вибори. І цей список можна продовжити. Ваше Міністерство розвитку громад та територій хоче, щоб Рада Європи надавала висновки до всіх нових законодавчих актів.

Продовжуватимемо й інші напрями нашої співпраці — щодо розбудови організаційно-технічної спроможності місцевих об’єднаних територіальних громад, Академії лідерства, конкурсу "Кращі практики місцевого самоврядування", підготовки сучасних кадрів для муніципальної служби.

Як казав Майк Тайсон, у кожного є план, доки його не вдарили по голові. Це, звісно, жарт. Ми намагаємося бути дуже гнучкими, тож нерідко наші плани змінюються щомісяця, виходячи з потреб, які отримує Рада Європи.