Короткі рекомендації про те, як взяти участь у відборі до РЕГІОНЕТ і стати учасником мережі
| |||
|
Короткі рекомендації про те, як взяти участь у відборі до РЕГІОНЕТ і стати учасником мережі
Матеріали базового навчання для кандидатів на участь у РЕГІОНЕТ викладено на порталі мережі у вільному доступі
Відеозаписи, зроблені мережею РЕГІОНЕТ: власні заходи та заходи партнерів мережі
Анатолій Ткачук
Директор з питань науки та розвитку Інституту громадянського суспільства
Європейський Союз, до якого прагне Україна, дуже різний. Одні країни дуже розвинуті та багаті, інші мають проблеми з розвитком. В одних традиційна демократія є гарантією прав людини і збалансованого розвитку, у інших – можливість прийти до влади не надто демократично орієнтованих правителів. Попри це ЄС дбає про всіх. Багатші діляться з біднішими, не тільки грошима, але й досвідом та уміннями. Масштаб ЄС дійсно вражаючий. Але і у багатьох європейських країнах є свої маленькі "Данії" і маленькі "Албанії", які потребують уваги своєї столиці, і інструментарій ЄС спрямовується і на ці особливі регіони окремих країн. Європа присутня всюди і згуртованість Європи, яка була двічі розколена світовими війнами, десятками локальних конфліктів є пріоритетом номер один для ЄС.
Згуртованість для України є не просто пріоритетом, це фактор нашого виживання, як держави. Або ми забезпечуємо згуртованість українського простору і розвиваємось, або нас таки дорвуть на шматки.
Протягом усіх років незалежності українська влада до весни 2014 року так і не усвідомлювала, що Україна знаходиться в зоні ризику розриву її суверенної території. Регіони України, які формувались у складі різних держав, які по різному сформували свій етнічний склад у роки СССР, які по різному урбанізовані, які відрізняються один від одного мовними та ментально історичними ознаками, можуть, за активного зовнішнього втручання, перетворитись у загрозу, як для держави в цілому, так і для самого регіону. 23 роки незалежності не сформували єдиний український простір, вакуум заповнила Московія і ми втратили Крим і частину Донбасу (принаймні на середньострокову перспективу).
Надзавдання сучасного часу – творення згуртованої України, формування єдиного загальноукраїнського економічного, політичного, мовного, культурного, освітнього, інформаційного простору в межах усієї України.
Сьогодні ключовим документом, що визначає державну регіональну політику на середньостроковий період є Державна стратегія регіонального розвитку України до 2020 року від 6 серпня 2014 року №385 (далі ДСРР-2020).
На жаль, цей фундаментальний документ досі не зайняв ключового місця в ієрархії стратегічних документів України і про нього рідко згадують, плануючи нові реформи чи ухвалюючи нові стратегії, концепції та закони.
Розвиток та єдність, орієнтовані на людину – основна ідея сучасної державної регіональної політики в Україні (ДСРР-2020).
Варто знову згадати основні новели ДСРР-2020, які є вкрай важливими для формування політик в різних сферах, виходячи із благородної мети, яка коротко може бути викладена таким чином:
Коли ми сьогодні говоримо про розвиток регіонів, то тут варто розуміти, що Європейський Союз перейшов до нового розуміння розвитку – стале зростання, яке поєднує у собі:
Розумне зростання:
Дослідження та інновації; Інформування та передача технологій; Конкурентоспроможне мале і середнє підприємництво.
Стабільне зростання:
Перехід до низько-вуглецевої економіки; Адаптація до зміни клімату, запобігання та управління ризиками; Захист довкілля і ефективне використання ресурсів; Стабільний транспорт та усунення вузьких місць у мережевих індустріях.
Інклюзивне зростання:
Зайнятість та підтримка трудової мобільності; Соціальна інтеграція та боротьба з бідністю; Освіта, навички і навчання протягом життя; Інституційне будівництво та ефективна публічна адміністрація.
Українські регіони, плануючи свій розвиток, мали б враховувати такі загальноєвропейські тренди у своїх стратегіях розвитку та готувати відповідні проекти регіонального розвитку для отримання фінансування з Державного фонду регіонального розвитку (ДФРР).
ДФРР є важливою складовою модернової державної регіональної політики. Він запроваджувався, як:
До початку творення об’єднаних територіальних громад, бюджетної децентралізації та запровадження формульного підходу до розподілу коштів Державного бюджету України між регіонами, ми мали систему, яка породжувала регіональний егоїзм. Велика кількість суб’єктів базового рівня чекали субвенцій, які проходили через область і район, відчуття державної підтримки при цьому втрачалось. Вирівнювання по видатках створювало ілюзію для одних, більш економічно спроможних, що їх оббирає держава, а в інших, бідніших, існувало відчуття образи на державу, що їм замало дають.
Все це розмивало роль держави, як єдиного цементуючого організму, стимулювало відцентрові рухи, які до того ж отримували додаткове живлення з Кремля.
Починаючи з 2015 року, Україна створила чотири потужних фінансових інструмента згуртованості державного простору:
ОТГ, які утворились з не досить інтегрованих між собою сільрад, отримали таку ж саму проблему власної згуртованості, як і Україна, і тепер на місцевому рівні мають здійснювати кроки на творення своєї нової згуртованої громади, нової місцевої ідентичності, що також зменшує вплив регіональної політичної еліти.
Більшість стратегічних планів ОТГ містять такий пріоритет, як інтеграція громади.
Перехід ОТГ до розуміння необхідності стратегічного планування свого розвитку із розрахунком на кошти ДФРР дає змогу сподіватись на більш швидке опанування проектними підходами більшої кількості спеціалістів, що стимулюватиме конкуренцію, а відтак покращуватиме якість проектів.
До традиційних викликів державної регіональної політики до ухвалення ДСРР-2020 та Закону "Про засади державної регіональної політики" додались нові.
Один з них зовнішній глобальний та об’єктивний – агресія з боку Росії на фоні радикалізації суспільних настроїв у світі, інший наш внутрішній, український суб‘єктивний – не готовність реалізовувати нову державну регіональну політику, визначену згаданими нормативними документами та не виконання приписів цих документів.
Приклад: Планом пріоритетних дій Уряду на 2016 рік передбачалось в третьому кварталі поточного року забезпечити "збільшення державного фонду регіонального розвитку до 1,5 відсотка прогнозного обсягу доходів загального фонду Державного бюджету України на відповідний рік, з яких 0,5 відсотка буде витрачатись на реалізацію програм та проектів, що відповідають державним цілям регіональної політики." (Розпорядження № 418-р від 27 травня 2016 р.)
Цей пункт плану залишився не виконаним. Натомість проектом закону №5131 від 15.09.2016 "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" внесеного Урядом не збільшується розмір ДФРР, а допускається можливість переведення його до категорії "спецфонду", тобто негарантованого фінансування. Це зруйнує передбачуваність фінансування, поверне ручний режим розподілу коштів між регіонами та втрати коштів від бюджетної підтримки регіонального розвитку з боку Європейського Союзу.
Не робити кроків назад.
Збільшити ДФРР до 1,5% загального фонду ДБУ, при цьому одну третину фонду спрямувати на проекти, що формують "згуртовану" Україну – творять єдиний український простір в межах суверенної території держави.
Запровадити програми, що сприяють формуванню єдиного українського простору уже в 2017 році, визначити пріоритетами міжрегіональне співробітництво та міжрегіональні проекти, що зшивають Україну.
Фінансувати з ДФРР винятково проекти, які випливають із регіональної стратегії, мають довготривалий вплив на розвиток регіону і вартість яких складає не менше 1,5 млн грн.
Кошти, які регіон не використає через відсутність проектів, мають переходити на наступний рік і перерозподілятись серед усіх інших регіонів за формулою.
Запровадити ідентифікацію усіх об’єктів, що створені/реконструйовані за рахунок коштів Державного бюджету України, аби було видно роль держави.
Здійснити моніторинг виконання регіональних стратегій розвитку для їх можливого коригування чи визначення причин не реалізації.
Запровадити конкурс на кращий проект регіонального розвитку, передбачивши при цьому надання додаткових коштів переможцю.
Провести інвентаризацію нормативно-правових актів, що стосуються регіонального розвитку для їх гармонізації.
Європа – Україна – регіон – громада – людина – громада – регіон – Україна – Європа.
Від Європи до людини і від людини до Європи. Вічне коло зростання.
Cтаття опублікована у віснику РЕГІОНЕТ "Стратегія розвитку" №1.