Господь добряче попотів
Допоки із нічого світ зліпив,
А коли він рай створив
Туди й Адама поселив.

Дарів смачненько попоївши,
Поспавши Рј’СЏРєРѕ, РЅРµ стомившись,
На дива Божі надивившись,
Почав потроху нудьгувать.

Бо пташки весело співають
Від того, що всі пару мають.
І повзучі і пернаті,
Із лускою й волохаті,
Всенькі-всі створенні тварі
Геть усі живуть у парі.

Адам до Господа взиває
Про те що у раю скучає.
Не маю я забави чи то справи
й набридли ті армреслингові вправи.

Онь кабан свиню у боки штурха,
Кінь кобилі спину чуха,
Соловей спілкуючись, співа,
Що йде кругом голова.

Мені ж ні з ким побалакать,
Чи між плечами поцарапать.
Нудно Боженько мені
Жить в раю у однині.

Творець Адаму
Очі жменею закрив
І у сон глибокий погрузив.
Поки він так смачно спав
Бог з нього ребро забрав.

Кістку з глиною змісив
І красну Єву сотворив.
От тепер друг дружку тіште,
Тільки яблук з дерева не їжте.

Сонце тепле, повно їжі
Всюди благо, квіти свіжі.
Звідкись взялася облуда
Захотілось Єві яблучного блюда.

Стало  темно, РіСЂРёРјРЅСѓРІ РіСЂС–Рј,
Стався в світі перший гріх.
Хочу від тебе її забрати
Що б тобі, Адаме, зла не знати.

Готов стерпіти стусани,
Хочеш з раю прожени,
Знаю нас чекають муки,
Тільки хай вона на світі буде.

Хліб здобудеш в чола поті,
І весь час будеш в роботі.
Нехай піт залляє очі,
А від праці стерпнуть руки.

Тільки хай вона на світі буде.
У раю ні гроз ні злив,
А за ним вітрів порив.
Хай дощі мене холодять,
А від вітрів тіло схудне.

Тільки хай вона на світі буде.
Чом її ти захищаєш?
Чи Моєї строгості не знаєш?
Із мого ребра, то значить рідне,
Світлий рай без неї зблідне.

Готов стерпіти всі випробування,
Заради крапельки її кохання.
Мушу блага райськії забути,
Тільки хай вона на світі буде.

Від сьогодні, і на віки, знайте:
Я вам Господь, а ви жінок від зла оберігайте,
Як виноградної лози стебло плекайте,
Р’ холодне лихоліття любов’СЋ зігрівайте,
Росою вірності у спеку поливайте.

Щодень молитвено для них
Просіть здоров'я і наснаги.
А вам щоразу бути вартим їхньої уваги!