Всеукраїнська мережа фахівців і практиків
з регіонального та місцевого розвитку

Послуги в регіонах

Вибір редакції

Як пройти відбір та стати учасником мережі РЕГІОНЕТ

Читати повністю

Короткі рекомендації про те, як взяти участь у відборі до РЕГІОНЕТ і стати учасником мережі

Матеріали базового навчання - відтепер у вільному доступі!

Читати повністю

Матеріали базового навчання для кандидатів на участь у РЕГІОНЕТ викладено на порталі мережі у вільному доступі

Відеозаписи заходів РЕГІОНЕТ та партнерів мережі

Читати повністю

Відеозаписи, зроблені мережею РЕГІОНЕТ: власні заходи та заходи партнерів мережі

Партнери

 
 
  • УАРОР

    Українська асоціація районних та обласних рад

  • АМУ

    Асоціація міст України

  • ВАССР

    Всеукраїнська асоціація сільських та селищних рад

  • Мінрегіон

    Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства

  • komsamovr

    Секретаріат Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Верховної Ради України

  • www.narda.org.ua

    Асоціація агенцій регіонального розвитку України

  • www.coe.kiev.ua

    Офіс Ради Європи в Україні

  • DESPRO

    Швейцарсько-український проект «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO

  • ІГС

    Інститут громадянського суспільства

  • АММУ

    Асоціація малих міст України

  • НАДУ

    Національна академія державного управління при Президентові України

  • Відродження

    Програмна ініціатива «Демократична практика» Міжнародного фонду «Відродження»

  • УНЦПД

    Український незалежний центр політичних досліджень

  • ЦППР

    Центр політико-правових реформ

  • Мережа центрів

    Громадська спілка "Мережа Центрів правової інформації та консультацій"

  • НАСДСУ

    Національна асоціація сільськогосподарських дорадчих служб України

  • Ресурсний центр

    Центр управління знаннями «Ресурсний центр зі сталого місцевого розвитку»

Як підвищити ефективність використання коштів регіонального розвитку – інтерв'ю з Юрієм Третяком

12.01.2018
Керівник групи радників з підтримки впровадження державної регіональної політики Програми "U-LEAD з Європою" Юрій Третяк про те, навіщо областям потрібні агенції регіонального розвитку. Юрій Третяк є одним з активних промоутерів створення агенцій регіонального розвитку, які протягом останнього року-двох з’явилися у більшості областей України. На початку минулого року пан Третяк очолив групу радників з питань регіонального розвитку Програми "U-LEAD з Європою", яка надає експертну підтримку Мінрегіону. Для чого потрібні областям новітні агенції та як вони можуть прискорити насамперед економічне зростання областей, Юрій Третяк розповів в ексклюзивному інтерв’ю порталу "Децентралізація".

Стратегії та ягоди

Хіба агенції регіонального розвитку не дублюють чимало функцій обласних державних адміністрацій?

- Якщо уважніше придивитися до нової моделі регіонального розвитку, яка реалізовуєтеся з моменту прийняття Закону України "Про засади державної регіональної політики", – придивитися до того, як розробляються регіональні стратегії розвитку і проекти регіонального розвитку, як вони фінансуються та моніторяться, – стане зрозуміло, що у цій моделі обласні адміністрації потребують серйозної підтримки з боку активних недержавних, приватних, наукових та громадських партнерів регіону. Адже у системі ОДА є чимало обмежень. От, наприклад, ще в недалекому минулому деякі обласні державні адміністрації для розроблення регіональної стратегії розвитку наймали зовнішню структуру, яка часом, навіть не виїжджаючи  на місце, розробляла об’ємні документи. Однак ці стратегії нікого не цікавлять і роками пиляться на полицях. Бо вони, хоч би скільки хто їх не вважав чудовими і правильними, насправді є мертвими.

Хочете сказати, що науковці і маркетологи не варті тих грошей, які отримують за розробку стратегій?

- Я хочу сказати, що до розроблення стратегії розвитку області мають бути залучені активні представники міст, селищ і сіл регіону, громадські організації, представники державних та освітніх установ, приватних партнерів і їх асоціацій тощо. Що більше жителів області будуть знати про розроблення стратегії та візьмуть участь у цьому процесі, то краще. Якщо, наприклад, вектор розвитку області визначить науковий інститут, а громада області нічого про це не знатиме чи матиме іншу думку, в області нічого не зміниться. Процес розроблення стратегії є дуже важливим сам по собі. І якщо область пройшла через нього, її стратегія чогось вартує. Інакше це – порожній, нікому не потрібний документ.

Але вибір вектору також не може нічого змінити: потрібен ще план дій та фінансування.

- Власне, стратегія не повинна закінчуватися набором цілей, вона обов’язково має включати план реалізації із набором конкретних технічних завдань щодо розвиткових проектів. Наприклад, стратегічна ціль – розвиток сільських територій; оперативна ціль – диверсифікація економіки на селі; завдання – розвиток кооперативного руху в ягідництві. План реалізації має містити усе це, включаючи фінансові розрахунки. Він є, по суті, інструкцією з розвитку регіону. Маючи його, обласна влада повинна організувати якісний конкурс проектів і обрати найкращі, щоб поборотися, наприклад, за кошти Державного фонду регіонального розвитку чи обласного бюджету.

А якщо обмежитися тільки завданнями, і розвивати, скажімо, ягідництво без жодних стратегій? Усі ж знають, що розвиток ягідництва – це добре, що це створить і робочі місця, і податкові надходження.

- Стратегічне планування базується на консенсусі усіх його учасників. Першим етапом у процесі стратегічного планування є соціально-економічний аналіз області – насамперед це виявлення проблем, також пошук явних та прихованих і недооцінених активів, визначення потенціалу розвитку територій регіону. На основі цього аналізу, а також опитування громадськості, діяльності численної робочої групи з розроблення стратегії, формується дерево цілей стратегії, визначаються конкурентні переваги регіону, виклики та ризики розвитку області. Того, що усі знають, що ягідництво – це добре, недостатньо. Якщо у конкретній області є придатні для ягідництва землі, це обов’язково виявить описаний вище процес, причому з чіткою прив’язкою до конкретних територій. Якщо є потреба у проектах, які б сприяли вирощуванню ягід на цих територіях, у плані реалізації стратегії мають бути прописані технічні завдання щодо створення цих проектів. Наприклад, заснування ягідних кооперативів, закупівля для таких кооперативів перших саджанців і певного обладнання, навчання фермерів сучасним технологіям вирощування ягід, маркетингу і збуту продукції тощо.

Але чи потрібна гучна прив’язка до "диверсифікації сільської економіки" та "розвитку сільських територій"?

- Тут важливо розуміти, що за обмежених публічних коштів інструменти регіонального розвитку – такі, як стратегія і план її реалізації – допомагають спрямувати ресурси на підтримку саме тої діяльності, яка створить для цієї конкретної області додаткові податкові надходження до місцевих та обласного бюджетів. Таким чином, регіональний розвиток є насамперед функцією економічного розвитку, який забезпечує розширене відтворення економіки територій області. Кожна вкладена гривня публічних коштів у проекти розвитку має повернутися сторицею податкових надходжень у місцеві бюджети від малого і середнього бізнесу, залучених внутрішніх та зовнішніх інвесторів.

Неприбуткові та недержавні

Хіба усім цим не можуть займатися департаменти економіки обласних адміністрацій? Може, їх варто просто реформувати, удосконалити?

- Їх, на жаль, не так просто реформувати. А чи реально сьогодні знайти відповідних фахівців на державні зарплати, які ростуть дуже повільно? Не так просто змінити й кількість персоналу ОДА. Тому й маємо підрозділи із залучення інвестицій обласних адміністрацій, в яких зазвичай немає людей, котрі б вільно розмовляли, принаймні, англійською, не кажучи вже про інші іноземні мови. Хіба за таких умов можна говорити про успішне залучення іноземних інвестицій?.. Сьогодні майже при кожному міністерстві працює команда з підтримки реалізації реформ у тій чи іншій сфері публічної політики, що дозволяє міністерствам бути більш гнучкими в залученні зовнішньої експертизи, здійсненні аналізу політики, організації заходів з обговорення важливих документів реформ та варіантів політики. Діяльність таких офісів реформ активно підтримується міжнародними партнерами. Основною функцією влади на обласному рівні є планування і реалізація регіонального розвитку. На мою думку, сьогодні як ніколи обласна влада має потребу в роботі таких офісів реформ не менше ніж центральні органи влади. І тут також активно допомагають міжнародні партнери – зокрема Програма "U-LEAD з Європою" створила у кожній області Центр підтримки розвитку місцевого самоврядування, пріоритетними завданнями якого є стимулювання добровільного об’єднання територіальних громад, їхнього соціально-економічного розвитку. Разом з тим, проблем регіонального розвитку є надто багато, і вони чітко проглядалися розробниками Закону "Про засади державної регіональної політики". Тому, власне, закон і містить норму про можливість створення у кожному регіоні важливої допоміжної інституції в статусі неприбуткової недержавної установи – агенції регіонального розвитку. В агенції без проблем можна збільшувати кількість фахівців відповідно до задач, які стоять перед нею. Те ж стосується питань фінансової мотивації її працівників.

Отже, неприбуткова і недержавна. Хто ж тоді виступає засновником агенції регіонального розвитку?

- Згідно закону, агенції повинні мати щонайменше двох засновників: обласну адміністрацію та обласну раду. Але разом із тим, кількість засновників є необмеженою. Ними можуть бути, наприклад, торгово-промислові палати, бізнес асоціації, громадські організації, наукові та освітні заклади тощо. Що більше засновників, то краще. Головне пам’ятати, що, власне, засновники повинні фінансувати роботу агенцій, надавати їм приміщення, обладнання, засоби праці тощо. Зауважте, що чим більша кількість засновників агенції регіонального розвитку, тим більш захищеною вона є від зміни влади і більше шансів зберегти інституційну пам’ять та усі напрацювання.

У деяких областях агенції регіонального розвитку існують вже давно. То може, не варто клонувати їх?

- Зазвичай вони лише називаються так, але сутність і головне – можливості у них інші. Це або приватні консалтингові структури, або громадські організації, які існують переважно завдяки грантам. Такі організації, починаючи з кінця 90-х років минулого сторіччя, фактично першими запровадили в Україні стратегічне планування розвитку територій, реалізувавши при цьому величезну кількість успішних проектів з розвитку села, місцевого туризму, залучення людей до активнішої участі у розвитку своїх громад і транскордонної співпраці з найрізноманітніших аспектів. Такі організації, завдяки величезному досвіду та широким мережам партнерів та консультантів, є зазвичай активними та потужними і сьогодні, успішно співпрацюючи з владою області чи територіальних громад. Але таких організацій є надзвичайно мало і здебільшого вони є надто залежними від свого засновника або керівника. З переходом такого засновника на іншу роботу, організація зазвичай перестає працювати. Ми ж говоримо про інституції, у яких засновниками є обласна рада та адміністрація як повноцінна та повноправна влада у регіоні, а також ключові партнери цієї влади, зацікавлені у розвитку свого регіону. Є також випадки, коли деякі з існуючих агенцій, заснованих різними рівнями влади, успішно залучають інвестиції, як наприклад, Dnipropetrovsk Investment Agency у Дніпрі або ж InvestinRivne у Рівному. Новостворені АРР повинні активно співпрацювати з існуючими організаціями, в жодному разі не дублювати ті функції, які вже реалізуються.

За матеріалами decentralization.gov.ua

Фотогалерея